І в крамницях, куди глянеш —
Сріблом-злотом сяє,
А йому то і байдуже:
Він дьогтю питає!
Реготять дурні кацапи;
А він тілько сплюне
Тай до другої крамницї,
Богатшої, суне.
В найбогатшії крамницї
Два купцї сидїло,
І туда чумак заходить
З мазницею сьміло:
„Добри-день вам, добрі люде!”
Тай зачав питати,
Чи нема у них принаймнїй
Дьогтю де продати.
— „Нєту! нєту!” купцї кажуть
Тай, шельми, сьміють ся:
„Здєсь нє дьоготь, только дурнї
Адні прадаютьса!”
А чумак їм: „То нївроку-ж
Добре торгувалось,
Що йно два вас таких гарних
На продаж осталось”.
