Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/274

Цю сторінку схвалено


 Пійшов вовк до барана,
 Став його благати,
 Щоби йому на обід
 Ягня яке дати.
А той тільки в гору гоп!
Як тріснув рогами, —
Так старого й покотив
До гори ногами!
 Підійняв ся старий вовк,
 Ледве що плететь ся,
 А дивить ся: із лошам
 Кобила пасеть ся.
Підійшов він і туди,
Став на задні пяти,
Просить собі на обід
В кобили лошати.
 Та і каже, що: „Не дам!
 Не моє лошатко,
 А от — каже — на горі
 Ходить його татко!”
Вовк до оґера іде,
Став його благати.
Щоби йому на обід
Лоша теє дати.
 А той каже йому: „Стій!
 Пораджу ся мами!”
 Обернув ся, як крисне
 Його копитами!