Пійшов вовк до барана,
Став його благати,
Щоби йому на обід
Ягня яке дати.
А той тільки в гору гоп!
Як тріснув рогами, —
Так старого й покотив
До гори ногами!
Підійняв ся старий вовк,
Ледве що плететь ся,
А дивить ся: із лошам
Кобила пасеть ся.
Підійшов він і туди,
Став на задні пяти,
Просить собі на обід
В кобили лошати.
Та і каже, що: „Не дам!
Не моє лошатко,
А от — каже — на горі
Ходить його татко!”
Вовк до оґера іде,
Став його благати.
Щоби йому на обід
Лоша теє дати.
А той каже йому: „Стій!
Пораджу ся мами!”
Обернув ся, як крисне
Його копитами!