Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/272

Цю сторінку схвалено


 Зачинає знов він землю
 Під собою дерти,
 Зачинає землю дерти,
 Як навісний жерти…

„А поглянь-но, — каже — в очи,
Чи посоловіли?”
Подивив ся кіт у очи:
— „Не посоловіли!”
 — „Та кажи бо, старий дурню,
 Що посоловіли!”
 Тодї котик вже і каже,
 Що посоловіли.

Він як куля до лошицї!
Вона — копитами!
Так собака і розклав ся
До гори ногами!…
 Прийшов котик, глянув в очи —
 Очи вже темнїли…
 — „От тепер, — собі промовив, —
 То посоловіли!”

 
——o——
 
4. Кіт.
(Польський і руський кіт).

Несе мясо руський кіт,
Польський вихилясом:
„Що ти, котику, несеш?”
А той каже: „Мясо!”