Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/267
Цю сторінку схвалено
Коли-ж я на тебе гляну, Зараз пригадаю, Що до віку через тебе Я хвоста не маю.
Буду тобі, чоловіче,
Все добро робити,
Але разом із тобою
Я не буду жити!…” Оттак воно, добрі люде! Польща — то дитина, Король польский — то господар, А вуж — Україна!…
——o——
3. Вовк, собака і кіт.
Як собака стеріг хату,
То його й тримали;
Як постарів ся небора,
Взяли тай прогнали… Іде бідний дорогою, Притулку шукає; Аж у лїсї на полянї Вовк його здибає.