Пробігає лис голодний, Через пеньки скаче; Аж слухає: десь ворона На гиляцї скаче. Прибігає: хоч видати, Та нїяк дістати… Лис хитрить ся і вертить ся, Давай підмовляти. Підмовляє, щоби злїзла; Прищурює очи, Обіцяє мяса гори, — Ворона не хоче. „І не хочу, і не злїзу!” Стала говорити: „Іди собі, коли хочеш, На село дурити!… Ти думаєш, що ворона Розуму не має, Сидить собі на гиляцї, Нїчого не знає.
