Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/257

Цю сторінку схвалено


Далї кілька вже у-раз
Цигана кусає —
„Та ідїть бо до сьвятих!”
Циган промовляє.
 Далї видить неборак,
 Що вже пухне й губа —
 „Тепер, — каже, — к чорту йдіть!”
 Та шелеп із дуба!

 
——o——
 
14. Холодно.

Сидить голий Циганчук,
Аж мало не плаче.
— „Тату! — каже: — холодно!
Зуб до зуба скаче!”

А той йому поясок:
„Та на: не жури ся!
Коли тобі холодно,
То підпережи ся”.

 
——o——
 
15. Циганський наймит.

Віддавав у наймити
Циган свого сина:
— „Та він, — каже, — буде в вас
Добрая дитина!