Лев нагнув ся, сплющив очи,
Стоїть, анї писне…
А тут Циган ломакою
Як під вуха свисне!
Зашуміло, загудїло,
Задзеленькотїло,
І в очах стома сьвічками
Запалахкотїло…
„Не чорти-ж менї надали
З тобою счепитись…
Нї, небоже, що вже хочеш,
А не буду битись!”
— Е, боїш ся, бісів леве!
Циган став казати, —
Неси, враже, шкуру гроший
До моєї хати:
Тогдї тільки я з тобою
Миром помирю ся…
Як не хочеш, то я зараз
Із тобою бю ся!…
Став, подумав лев могучий:
Нїчого дїяти!
Коли хоче біда гроший,
То тра бідї дати…
Бере шкуру, йде за грішми,
Повну набирає,
Несе її за Циганом,
Аж чоло впріває…
