А той собі поховав
Обидва кілочки,
Та ще точить у відро
З середної бочки.
Точить собі у відро,
А чопа закинув, —
Як наточив до верха,
Тай із льоху згинув.
А з барилка і біжить…
Не порадиш криком:
Жидок живо і заткнув
Барилко язиком.
І зігнув ся, аж сопе!
І що, бідний, крикне, —
То з барилка йому так
Межи очи й сикне.
І розпняв ся грубий Жид,
Вина не пускає, —
А козак собі пішов
І гадки не має.