Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/231

Цю сторінку схвалено



 А спілка то така була:
 Раз серед болота
 Найшов мужик табакерку
 Із самого злота.

Найшов мужик, подивив ся:
Штука непогана!
Куди з нею обернутись? —
Іде він до пана.

 Іде собі край коршомки,
 А Мошко: „Куда ти?”
 Той і каже: „Йду до пана
 Знайду продавати!”

— „Що за знайда? покажи-но!”
Протирає очи.
А той йому витягає:
— „Дивись, коли хочеш!”

 Ото Мошко, як заглянув,
 То й пристав смолою:
 — „Іванчику, голубчику!
 Я піду з тобою!”

Далї зачав підмовляти,
Щоб на половину.
Той і каже: „Та ходи вже
В лихую годину!”

 От приходять, показали,
 Дїдич оглядає;