Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/228

Цю сторінку схвалено
28. Вовки.

Чого, Жидку, так збілїв?
Що з тобою сталось?”
— „Ах! за мною через став
Аж сто вовків гналось!”

 — „Бог з тобою!… сто вовків?
 Та-б село почуло!”
 — „Та воно пак і не сто,
 А пятьдесять було!”

— „Тай пятьдесять диво в нас…
Деб їх стілько взялось?”
— „Ну, Іванцю!… нехай так,
Але десять гналось!”

 — „Та і десять не було!
 Знать, один увсього?”
 — „А як один? аби вовк!…
 Страшно і одного!”

— „А може то і не вовк?”
— „А що-ж то ходило?
Таке сиве та мале,
А хвостик як шило?…”

 
——o——