Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/224

Цю сторінку схвалено


 Що білїє у ночі,
 А ранком синїє?”

Задумались дукачі;
Пройшло пів години,
Але жаден не вгадав
Тої диковини.
 До кишенї, — певна річ,
 По дукату дали.
 — „Що-ж то, Жидку, таке є?”
 Жида запитали.

— „А по чім-же знаю я?”
Жидок промовляє:
„Та воно собі таке,
Що хто його знає!”
 — „Ну-ж бо, Жидку, не жартуй!”
 — „Та жарти до ката!
 Я і сам собі даю
 Цїлого дуката!”

 
——o——
 
25. Сам поїду.

Як заслабне було Жид
І рабіна просить,
Рабін тільки з-за дверий
Палицю виносить,