Що білїє у ночі,
А ранком синїє?”
Задумались дукачі;
Пройшло пів години,
Але жаден не вгадав
Тої диковини.
До кишенї, — певна річ,
По дукату дали.
— „Що-ж то, Жидку, таке є?”
Жида запитали.
— „А по чім-же знаю я?”
Жидок промовляє:
„Та воно собі таке,
Що хто його знає!”
— „Ну-ж бо, Жидку, не жартуй!”
— „Та жарти до ката!
Я і сам собі даю
Цїлого дуката!”