Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/215

Цю сторінку схвалено



Сїв заяць на дубі,
А я коло дуба.
Як ти менї люба.
Сказати не можу!”

 
——o——
 
15. Олово не вадить.

Утїкали два Жиди
Колись за границю,
Надибали на степу
Набиту рушницю.

Надибали, підняли,
Стали тай ґерґочуть,
Далї крикнули „ґерехт!”
І стріляти хочуть.

Та стріляти не біда,
Але як стріляти?
Не зміркує бідний Сруль,
Звідки що почати.

Далї пейса підкрутив,
„Тепер, каже, бухну!
Ти в бухили, Лейбо, дуй!
Я рухили рухну!”

Не перечить грубий Жид —
Руру надуває,