А то послї почуєте,
Яке буде лихо!…”
Пішов і сам постелив ся
Під зеленим дубом
І заснув собі до раня
Кохано та любо.
А тим часом арендарів
Обсїли комахи…
Гризуть, їдять на всї боки, —
Мовчать сїромахи.
Гризли, гризли на всї боки
З вечера до раня;
Нагризли ся собі в волю
Та до вподобаня…
Пробудив ся чумак рано,
Жидів оглядає.
„А що? добре було спати?”
Жидову питає.
— „Ай, Іванцю, що тут було?
Яке було лихо?
Але ми, таки розумні,
Всї лежали тихо!…”
— „Тілько й щастя, арендарі,
Що тихо лежали,
А то були-б вас до лиха
Всїх позаїдали…
