Не зміркують арендарі,
Нїчого робити —
Ідуть вони до Івана,
Просять полїчити.
Полїчив він, втихомирив,
Пора-б спочивати…
„А що, мої арендарі,
Де будете спати?”
— „Так, Іванцю, положи нас,
Щоб вовк не почуло,
Щоб всї були в серединї,
А з краю не було!…”
— „Добре, — каже, — арендарі!
Я вже й місце маю:
Як уложу, то не буде
Нї жадного з краю…”
А там саме на полянї
Груша зогнивала,
А під нею прездорова
Комашня стояла.
Іде чумак до комахів
Із орендарями,
Розкладає на-около
Жидів головами.
„Та глядїть же, — промовляє, —
Лежіть, Жиди, тихо!
