Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/194

Цю сторінку схвалено


 Бере Мошко тую шпагу,
 До боку чіпляє,
 Бере тхури на голову,
 Міни добирає.
Добрав міни станового,
Стає серед хати:
„Ей, єврейка! дай вішньовка!”
Давай викрикати.
 Вибігає його Сура:
 „Що ти, Мошку? що ти?”
 Але Мошка давай Сурі
 У маму пороти:
— „Да какой я тєбє Мошка?!
Бісова жидовка!
Відїш, кто я? я асесор!
Подавай вішньовка!…”
 Ізміряла його Сура
 Своїми очима,
 Понизила з чуд та дива
 Бідная плечима,
Тай думає: „Таж недавно
Судові тут пили, —
Може й справдї мого Мошка
Становим зробили…”
 Подає йому вишнївки,
 Хоче щось питати,
 Але Мошко: „Проч, єврейка!
 Пашла, дура, спата!…”