Бере Мошко тую шпагу,
До боку чіпляє,
Бере тхури на голову,
Міни добирає.
Добрав міни станового,
Стає серед хати:
„Ей, єврейка! дай вішньовка!”
Давай викрикати.
Вибігає його Сура:
„Що ти, Мошку? що ти?”
Але Мошка давай Сурі
У маму пороти:
— „Да какой я тєбє Мошка?!
Бісова жидовка!
Відїш, кто я? я асесор!
Подавай вішньовка!…”
Ізміряла його Сура
Своїми очима,
Понизила з чуд та дива
Бідная плечима,
Тай думає: „Таж недавно
Судові тут пили, —
Може й справдї мого Мошка
Становим зробили…”
Подає йому вишнївки,
Хоче щось питати,
Але Мошко: „Проч, єврейка!
Пашла, дура, спата!…”