Тільки сам він бородатий,
Борода до пупа,
Та книжок його жидівських
Кругом цїла купа.
Замишляє Запорожець
Жида підголити,
І що раз — то голоснїйше
Почав говорити:
„Хто-но тільки великую
Бороду кохає,
Той нїколи великого
Розуму не має!”
Чує хусит бородатий,
Перестав читати…
Аж тут йому голоснїйше
Хтось почав казати:
„Хто-но тільки великую
Бороду кохає,
Той нїколи великого
Розуму не має!”
Подивив ся Жид на себе,
Бородою трусить:
„Гирстиж як-то? то я дурень?
Дурень — старий хусит?…”
І до сьвічки бородою!
Спалив половину…
Але знов він чує голос
В ту-ж саму годину.
