Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/191

— „І то рабін, і то рабін”,
Шинкар обізвав ся.
— „Чому-ж вони не говорять?”
Чоловік питав ся.

— „Ет, Іванцю! — Жидок каже
На-що то питати?
Що розумні такі люди
Мають розмовляти?

Що один з них добре знає,
Те і другий знає;
А чого один не знає —
І другий не знає…”

 

——o——

 

6. Бородатий хусит.

На підсїнї в малій хатї
Сидить старий хусит,
В опівночі над талмудом
Бородою трусить.
 І як рабін зачитав ся,
 Читає, читає!…
 А з підсїня Запорожець
 В вікно заглядає.
Заглядає, та гадає,
Чим би поживитись;
Але в Жида всюди голо,
Куди подивитись.