Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/187

Цю сторінку схвалено


І складає собі руки
На охрест на груди.
 Тодї козак приступив ся —
 Як заїде в пику!
 Цїле місто зворохнулось
 З галасу та крику!

Але рабін знов спокійно
Махнув бородою!
Поклонив ся козакови,
Пійшов з жидовою.
 Приступили жиденята,
 Рабіна питали:
 „Що пан рабін з Запорожцем
 Розмовляти мали?”

І сїв рабін коло школи
Тай став говорити:
„Я питав ся, хто-б тебе мав
Такий сотворити?
 А він мало так казати:
 Що питати много? —
 Той мене мав сотворити,
 Хто тебе самого!…

О, ґерехт! Що правда, правда!
Я ще став питати:
Хто-б то був, що мав над нами
Небо збудувати.