Він зачав уже на мигах
З нею говорити!…
Чудують ся, дивують ся
Жиди бородаті, —
І давай по цїлім сьвітї
Гонцїв розсилати!
Ганяють ся гонцї всюди,
Мудрих зволїкають;
Та щось мови його й мудрі
Не дуже втинають.
Але їде Запорожець,
Тай почав питати:
„А що у вас, жиденята,
Доброго чувати?…”
Жиди й кажуть козакови:
„Таке й таке дїло!…”
— Ет! дурні ви, жиденята!
Козак каже сьміло.
— А скажіть-но, каже, тому
Величному пану,
Що я із ним хоть і зараз
До розмови стану!…
Пійшли Жиди до рабіна,
Разом повклякали,
Доторкнулись його капцїв,
З страхом запитали:
