Возив когось сам господар,
Назад повертав ся,
Тай на своє гірке лихо
З Жидами наняв ся.
Насїдало препоганих
Повнїсїнька фура:
Сруль і Лейба, Мошко й Берко
I товстая Сура.
Коням тяжко, йому гірко!
Тільки й ласки в Бога,
Що конята не голодні
Та суха дорога…
Їдуть вони одну добу, —
Оброку не стало!
Їдуть другу — вже й дорогу
Дощем зопсувало!
Тут і гори наступили,
Ледви йдуть конята;
Злїз господар, підпихає,
Сидять жиденята!…