Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/180

Цю сторінку схвалено
4. Води!

Одягнув ся Нїмець паном,
Та гроший не має.
Ходить бідний по Варшаві,
З голоду вмлїває.
 Ходить, свище… далї чує —
 Десь музики грають,
 Нїмець близше, поглядає —
 Аж пани гуляють.

„Зайду, — каже, — подивлю ся!”
Входить до покою;
Але тілько бідний Нїмець
За поріг ногою, —
 Його в танець і втягнули…
 Що робити з горя?
 Хоч голоден як собака,
 Танцює небора.

Протанцював разів кілька —
Нема відпочинку:
То та пійде Нїмця просить,
То та на годинку…
 Ізнеміг ся бідний Нїмець,
 Підкосились ноги;
 Та як раптом повернув ся —
 Гугуп до підлоги!