Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/165

Цю сторінку схвалено
16. Сьвічка.

Купив сьвічку раз купець,
Подає другому,
Тай говорить зза плечий:
„Сєрґєю сьвятому”.

А наш собі не дочув, —
Подає другому
Тай говорить зза плечий:
„Андрею сьвятому”.

Пішла сьвічка по руках,
А той поглядає:
Ото староста вперед
З нею виступає,

До Андрея просто йде.
А той не звинеть ся:
Поміж люди наперед
Собакою рветь ся!

„Да какому”, закричав,
„Лєпіш дуралєю?
Нє ентому, ґаварят!
Ґаварят, Сєрґєю!”

 
——o——