Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/143

 Ото собі запили
 І поцїлувались,
 Але тільки Москалї
 В коршму увігнались —
Один циб через вікно,
Другого вхопили…
Сей бідняка і кричить:
Ратуй, брацє міли!
 А той собі до лїска
 Скілько сили дує,
 Тілько крикнув сьому раз:
 — Нєх цє Буґ ратує!

 

——o——

 

10. Каньовський і Радивил.

Раз Каньовський людоріз —
Звісная огида —
В Радивила задушив
Коханого Жида.
 Розгнївав ся Радивил,
 Тай сказав щось тому,
 А той живо на коня,
 Та до свого дому.
Набрав Жидів цїлий віз,
Загородив вила,
Сїв на-верха тай везе
Аж до Радивила.