Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/137

Цю сторінку схвалено


Обдивив ся кругом шляхтич —
Не видно нїкого,
Та живенько де Антонїй,
Припав до сьвятого:
 Блаґам цє чловєчку сьвєнти!
 Блаґам цє, Антонї!
 Подай, серце мнє пєнєндзи
 Нєх я купєн конї!
А тут йому з-за сьвятого
Грубий голос чути:
„Нє дам, нє дам для ґалґана,
Нє дам і на бути!”
У мінутї бідний шляхтич
На ноги схопив ся,
Подивив ся на сьвятого,
Близше приступив ся.
 Далесь, нє, Антонї сьвєнти,
 Каже до сьвєнтеґо:
 Тилько нє кпій — єстем шляхцїц,
 Нє позвалям теґо!

 
——o——
 
4. Камінний сьвятий.

Раз обходили Ляхи
Навкруги костьола,
Захопили хто що міг,
Носять наокола.