Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/134

Цю сторінку схвалено


Тай питає того:
А юж, каже, пшишедл?
А той до біскупа:
— А юж, каже, пшешедл?
 Той бідняка з серцем
 I жальом і сьміхом:
 Цїхо! йому каже,
 А той собі: — Цїхо!
Тогдї той озвав ся:
Які же ти дурень!
А той до біскупа:
— Які же ти дурень!

 
——o——
 
23. Кульбачка.

Надибає дївку ксьондз
Під вечірню пору,
Хапа її у мішок,
Несе до кляштору.
 Але пралат запинив.
 Цо то, — каже, — брацє?
 — А кульбачка! каже той,
 Шановни пралацє!
— „А поєхаць можна мнє?”
— А… чемуж нє можна?
— „Нєсь же до мнє, брацє муй,
Нєсь, душо побожна”.

 
——o——