Але той сїрома,
Хоч бери на муки,
І пера не вміє
Узяти у руки.
І ходить, сумує,
Не випє, не ляже,
Аж один брацїшок
Раз до нього каже:
„Чого так сумуєш?
Не жури ся, брате!
Як приїде біскуп —
Менї давай знати!”
Приїзджає біскуп,
Брацїшок до того;
А той як на збитки
Не писав нїчого.
Змілуй сє, муй брацє!
Бо цє Пан Буґ скаже!
А той тільки чарку:
„Вшистко бендзє! каже
Ти станеш до мови,
Я сєнде в зацїшку;
Цо я бенде мувіць,
І ти муф, брацїшку!”
Стає той до мови,
А той заховав ся.
Коли чує — шелеп
В костьолї підняв ся.
