Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/130

 А староста: „Ов, пан-отче!”
 Аж узяв ся за чоло!
 Мабуть йому таке слово
 Не до думки підійшло.
А піп йому: „Не „ов”, дурню!
Бо що правда — то не див…
А ти, старий, аж би луснув,
Щоб тебе так пришпилив!”

 

——o——

 

20. Просьба.

Раз писали мужики
До свого владики:
„Архирею”, пишуть, „наш!
Ясний та великий!
 Церква наша з давних лїт
 Перейшла нї на-що.
 Кілько є у нас сьвятих —
 Всї стали ледащо.
Матїр-Божа на дошках
Згорбилась, зігнулась,
Апостоли розійшлись,
А Варвара здулась.
 Миколай від хробаків
 Порохном узяв ся;
 Сам Спаситель на вратах
 Поздовж порепав ся.