Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/129

 Подивись на божу птицю,
 Як вона лїтає:
 Нї оре, нї жне, нї сїє,
 Анї пожинає”.

А староста на передї
Тілько засьміяв ся
Та до ключника старого
З-тихача озвав ся:

 — „Та якого-ж”, каже, „чорта
 Тая птиця й має?!
 Скаче тілько по дорозї,
 Лайнячків шукає”.

 

——o——

 

19. Ов!

Говорив піп на казаньнї:
„Був то собі, — каже, — гай,
За тим гайом — іще гаї,
А за ними — іще гай!
 Там-то, — каже, — сьвятий Юрій
 Показав своє добро,
 Як пришпилив змію люту
 Та списою під ребро.
То змія вже і почула,
Що тут її буде смерть:
Лягла тілько, протягнулась,
Та хвостиком: шерть та хверть!”