11. Війна.
Молотив раз у попа
Парубок Микита,
Та якось там і украв
Цїлу мірку жита.
Украв собі тай сховав…
Прийшло сповідатись. —
Лихе його підвело
Попови признатись.
Лаяв, лаяв його піп,
Торгав за чуприну,
На остаток і сказав:
„Оттак, бісів сину:
Поки жита не буде
(Була-б тобі трястя!) —
Поти тобі не буде
Сповіди й причастя!”
Нїщо дїяти!… В ночі
Згорбив ся Микита,
По-тихеньку по-під тин
Несе мірку жита.
Принїс якось до сїний, —
Хату відчиняє…
Нї дверий не відчиня,
Бо щось зачуває.