Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/122

Цю сторінку схвалено
11. Війна.

Молотив раз у попа
Парубок Микита,
Та якось там і украв
Цїлу мірку жита.
 Украв собі тай сховав…
 Прийшло сповідатись. —
 Лихе його підвело
 Попови признатись.

Лаяв, лаяв його піп,
Торгав за чуприну,
На остаток і сказав:
„Оттак, бісів сину:
 Поки жита не буде
 (Була-б тобі трястя!) —
 Поти тобі не буде
 Сповіди й причастя!”

Нїщо дїяти!… В ночі
Згорбив ся Микита,
По-тихеньку по-під тин
Несе мірку жита.
 Принїс якось до сїний, —
 Хату відчиняє…
 Нї дверий не відчиня,
 Бо щось зачуває.