Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/116

Цю сторінку схвалено



 Коло нас тут недалеко
 Торговиця буде,
 Повезу її до лиха,
 Може куплять люде!”

— На-що тобі продавати?
Каже молодиця:
Нехай собі буде в-дома,
Може пригодить ся!

 „Пригодить ся, пригодить ся…
 А знаєш мовчати?
 То-ж не твоя, моя скриня!
 Я хочу продати!”

І обоє господарі
Разом замовчали;
Замовчали, помирились,
Тай позасипали…

 Устав рано пан господар,
 Конї запрягає,
 Вивалює на віз скриню,
 Конї поганяє.

Їде собі на ярмарок
Скриню продавати…
Але їде й пан з жоною
До костьола, знати…

 Оглядає, тай питає:
 „Що везеш, Іване?”
 — Везу скриню, Іван каже,
 В скринї чорта, пане! —