Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/109

 Пробув другу піп удовий —
 Ба, вже й нитка рветь-ся…

Взяв добродїй молитовник,
Назад повертає.
„А що-ж то ви не на пущі?”
Громада питає.
 — „Не питайте, добрі люде!”
 Став піп говорити:
 „Не з такими животами
 Серед пущі жити!…”

 

——o——

 

2. Сповідь.

Хто не знає, що попи все
Звикли на дурницю?
Сповідав раз один попик
Грішну молодицю.

 Молодиця молодая,
 Тлуста, уродлива;
 Груди білі — як збанята;
 Сама чорнобрива.

Піп накрив ї патрахильом,
Нїби сповідає,
А сам мало не прилипне,
Її промовляє: