Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/109
Цю сторінку схвалено
Пробув другу піп удовий — Ба, вже й нитка рветь-ся…
Взяв добродїй молитовник,
Назад повертає.
„А що-ж то ви не на пущі?”
Громада питає. — „Не питайте, добрі люде!” Став піп говорити: „Не з такими животами Серед пущі жити!…”
——o——
2. Сповідь.
Хто не знає, що попи все
Звикли на дурницю?
Сповідав раз один попик
Грішну молодицю.
Молодиця молодая, Тлуста, уродлива; Груди білі — як збанята; Сама чорнобрива.
Піп накрив ї патрахильом,
Нїби сповідає,
А сам мало не прилипне,
Її промовляє: