Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/106

А той голову за чуб,
Та із нею драла!

 І забіг межи корчі,
 Голову ховає,
 Тай сам собі неборак
 З-тиха промовляє:

„То-ж то — каже, я сьміху
Буду з него мати,
Як устане та пічне
Голови, шукати!”

 

——o——

 

73. Верства.

Їде мужик на волах,
Сонце припікає;
Мужик ноги протягнув,
Лежить тай дрімає.

 А воли собі пішли,
 На сторону збились,
 Далї раптом за верству
 Ярмом зачепились.

І прокинув ся мужик,
І плюнув до лиха,
І поглянув на верству
Тай промови з-тиха: