Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/102

Цю сторінку схвалено



 „Хто?” питаєть-ся Жидок.
 — „Я, — каже, — пустїте!
 Може треба барана?
 Барана купіте!”.

Пустив його у коршму;
А той мішок з себе:
„От вам, — каже, — і баран,
Купіть, коли треба!”

 — „А що хочеш?” — „Три копи!”
 Жид мацнув руками,
 За барана заплатив
 Трома копійками.

Сам не сьвітить, бісів син, —
А той не говорить;
Навпомацки і бредуть
З мішком до комори.

 А комора у Жидка
 Була — і крамниця,
 А часами за одно
 Була і різниця.

Упустили барана;
Мужика не стало.
Чи спав Жидок, чи не спав, —
Але вже сьвітало;

 Жидок живо захопив
 Всї свої прибори,