Ця сторінка не потребує вичитки
Поражений, розторощений я дивлюся на нього і здається мені, що моя слаба кров застигає мені в жилах.
Силкуюся відірвати свої очі від цього марева.
Даремно.
|
|
Втім мені ввижається, що уста мерця ще більше відчиняються, ще жахливіше перекривлюються.
Чую якийсь несамовитий регіт і могильний голос, який усе вбиває:
»Ти ще живеш?... страждаєш?...
Безвільність… супокій… от і все…
Зроби кінець… кінець…«
І в рокотінню громів і в погоні хмар, у далекім виттю вовків чую безупинно одно слово:
»Кінець… кінець… кінець…«
З крайнім зусиллям відриваю очі від Саба.
Обертаю кріс, прикладаю кінець дула до свойого горла та кладу замерзлий палець на язичок.
|
|
