Цю сторінку схвалено
Переднє слово.
Я й мої товариші пали жертвою жахливого злочину.
Це був злочин, якого люде і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства.
І судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю — в країну божевілля і смерті.
Тіні моїх товаришів являються мені у сні й на яві.
Бачу їх обличча живих трупів.
Бачу, як біль і розпука кладе їм на очі й на мозок соняшний серпанок привидів і божевілля і як вони з радісними окликами, з усміхом щастя западаються у безодню небуття.
І я лечу з ними у прірву.
|
Я чудом остав між живими.
7