улицю, при котрій стояв дім його батька. Як тілько прийшли під браму, затримав його і запукавши, сказав:
„Тут є дім мого батка. Батько мій, знаючи о твоїй прихильности для мене, просив мене як найсердечнїйше, щобим запізнав тебе з ним“.
Зрадливий Гуссен, хотяй станув в сей спосіб у мети, до котрої зміряв, то є, що міг мати приступ до дому Алї Баби і житє йому відобрати, однак відтягав ся від того. Але, коли невільник Алї Баби вітворив браму, молодець з великою гречностю взяв його під рамя і ідучи на перед потягнув його і неначе присилував, щоби зайшов до хати, хоч він тому здавав ся опирати.
Алї Баба приймив Коджию Гуссена з веселим усьміхом на лици і з так великою гостинностю, якої тілько міг собі бажати.
По короткій розмові, Коджий Гуссен
