Сторінка:Оповіданє про Сорок Розбійників, котрих повбивала одна дівчина. 1915.pdf/63

Цю сторінку схвалено

що той чоловік не зайде єще колись до нашої печери і не збогатить ся єще більше нашим золотом? Не могу, і не повинен я о тім скорше думати, доки не відберу йому перше житя. Чого не міг я доказати силою, того докажу підступом; а коли в сей спосіб забеспечу свій скарб перед грабіжю, то знайду іньший спосіб, щоби він не лишив ся по менї без наслїдника, але щоби цїлі віки перетрівав і єще дужше збільшав ся“.

Уложивши собі такий плян, положив ся і заснув твердо.

На другий день пробудив ся дуже скоро і відповідно до пляну, котрий собі уложив, убрав ся дуже порядно. Прийшовши до міста, замешкав в одній господї, а сподїючи ся, що випадок який зайшов в хатї Алї Баби, може бути голосний, зайшов в розмову з господарем і випитував ся його незначно, що нового чувати в містї. Господар оповідав йому про ріжні річи, але про те о що розходило