„так є купцем, як я жінкою купця. Оповім тобі, хто він є, і де дїв ся, але лїпше тобі буде вислухати сеї істориї в покою, бо вже пора тобі покріпити ся бульйоном по купелї в лазьнї.“
Коли Алї Баба удав ся до покою, Морджияна побігла до кухнї по бульйон.
Коли його принесла. Алї Баба сказав до неї:
„Вволи мою волю, і заспокій мою цїкавість, розкажи менї цїлу ту дивну історию зі всїма подробицями“.
Морджияна оповіла всьо, що зробила минувшої ночі і попередних днїв.
Алї Баба вислухавши оповіданя своєї невільницї, сказав:
„Не умру скорше, доки не винагороджу тебе за твоє добре серце. Тобі завдячую житє, і на перший доказ вдячности, дарую тобі свободу і прирікаю, що всьо тобі зроблю, чого лиш забажаєш, і що буде в моїй силї. Я є тої самої гадки, що і ти, що ті розбійники наставали на
