будити його в хвилї небезпеченьства а також не мала чого спішити ся з відомостию про відвернене нещастє.
Вернувши з лазьнї, коли сонце вже досить було високо на небі, Алї Баба так здивував ся, що єще бачив начиня з оливою на своїм місци, і що купець не виїжджає так довго на торг, що аж поспитав Морджияну о причину.
„Мій добрий пане“, відповіла Морджияна, „нехай тебе Бог благословить з цїлим твоїм домом. Довідаєш ся о всїм лїпше, коли своїми очами побачиш те, що тобі покажу: ходи лиш, будь ласкав, зі мною“.
Алї Баба пішов за Морджияною.
„Заглянь в то начинє“ сказала, коли знайшли ся на подвірю, „диви, чи там є олива…“
Алї Баба побачивши в посудинї місто оливи, чоловіка, подав ся в зад з великим страхом і криком.
„Не бій ся вже нїчого", сказала до
