Сторінка:Оповіданє про Сорок Розбійників, котрих повбивала одна дівчина. 1915.pdf/54

Цю сторінку схвалено

Морджияна почувши се питанє, зміркувала зараз, що то значить, і пізнала яке небеспеченьство грозить єї панови. Застановила ся, що має робити і наслїдуючи ватажка, відповіла по тихо:

„Ще не час, але вже не довго будете ждати“. Наблизила ся незначно до другої посудини і таке саме почула питанє і так йшла дальше, аж дійшла до послїднього, котре було наповнене оливою. Всїм розбійникам на їх питаня дала одну і ту саму відповідь.

Відтак наповнила чим скорше свій збанок оливою з послїдної посудини і повернула до кухнї. Тут наляла оливи до лямпи і запалили єї, відтак взяла великий котел, вийшла на потемки на подвірє і наповнила його оливою. Повернула з ним до кухнї, положила його на огонь і підложила під нього богато угля, маючи ту надїю, що чим скорше зварить ся олива, тиш скорше довершить свій замір, від котрого зависїв ратунок цїлого дому. Коли