себе убраня. Він мав замір десь коло півночи взяти ся до дїла.
Тимчасом Морджияна приготовили для Алї Баби сорочку до купели, віддала єї Абдалї і приставила до огню горнець з водою на бульйон. Нараз, коли вода зачала вже кипіти, загасла лямпа. Не мала під рукою більше оливи, а також і сьвічок не було в хатї.
„Що тут робити?“ закликала, „треба конечно сьвітла, а лямпа згасла.“
„Не потребуєш журити ся“, відповів їй на тоє Абдаль. „Іди на подвірє і возьми собі оливи з посудин, котрі там стоять“
Морджияна подякувала Абдалї за добру раду і коли він пішов спати до передпокою Алї Баби, взяла збанок на оливу і вийшла на подвірє. Коли приближила ся до першої з берега посудини, злодїй, що в нїй сидїв, думаючи, що се ватажко, сказав до неї по тихо:
„А що, вже час?“
