сонця, так як то собі попередно уложив. В'їхавши до міста удав ся просто до дому Алї Баби, аби попросити його о нічлїг. Власне застав Алї Бабу вже по вечері, як холодив ся на брамі. Задержав отже свої мули і приступивши до него сказав:
„Мій пане, як бачиш везу оливу на завтрішний торг, а що в таку пізну пору сам не знаю, де шукати нічлїгу, прошу тебе отже, єсли можеш то зробити без прикрости для себе, позволь менї переночувати в твоїй хатї. Буду тобі за се дуже вдячний“.
Алї Баба, хоч власними очами бачив в лїсї того розбійника а навіть і голос його чув, не міг його пізнати в перебраню олїйника.
„Дуже радо тебе прийму“, відповів не надумуючись. „Заїжджай“.
По сих словах усунув ся з дороги, аби зробити вільний перехід мулам, котрі розбійник загнав на подвірє.
