Сторінка:Оповіданє про Сорок Розбійників, котрих повбивала одна дівчина. 1915.pdf/47

Цю сторінку схвалено

був продати житя всїх мешканцїв міста, довідав ся де лежить дім Алї Баби і не тратив часу на робленє ріжних знаків на брамі, але приглянув ся добре із всїх боків, як виглядає сей дім так, що тепер певно і в ночи міг був єго пізнати.

Урадований своєю виправою, і знаючи добре о тім всїм, чого потребував, вернув до лїса і коли зайшов до печери, де ждала на него цїла банда, закликав веселим і сильним голосом:

„Товариші! Тепер вже нїщо не стоїть нам на перешкодї, аби пімстити ся за ту страту, яку ми понесли. Знаю дуже добре дім чоловіка, на котрого має упасти наша пімста, а в дорозї обдумавєм способи виконаня єї так обережно, аби нїхто не міг довідати ся про місце де лежить наша печера і про наші скарби, бо се є цїль нашої пімсти; в противнім случаю плян наш місто користи, принїс би нам лиш шкоду. Щоби сю цїль осягнути, маю средства, котрі вам предложу, а єсли