удержати себе і дїти, рубав дрова в недалекім лїсї і продавав їх в містї. Дрова возив на трох ослах, котрі були його цїлим маєтком.
Одного дня пішов Алї Баба до лїса і коли нарубав тілько дров, кілько міг наладувати на свої осли, побачив велику куряву, котра зближала ся до него. Коли приглянув ся уважнїйше, побачив велику громаду людий на конях, котрі їхали дуже скоро.
Хотяй і чутки не було в тім краю про розбійників, однак Алї Баба догадав ся, що ті їздцї мусять занимати ся розбоєм. Не думаючи вже про ослів, лиш, щоби себе самого спасти, вилїз чим скорше на високе дерево, котрого галузє при землї було дуже густе. Схоронив ся отже на дереві так добре, що нїхто єго не міг видїти, а він бачив всїх добре. Дерево тоє росло при скалї далеко визшій від него, але так стрімкій, що вдерти ся на ню було майже неможливо.
