Сторінка:Оповіданє про Сорок Розбійників, котрих повбивала одна дівчина. 1915.pdf/25

Цю сторінку схвалено

могу тобі скорше нїчого сказати, доки ти менї не приречеш, що вислухаєш, мене терпеливо від початку до кінця і що не будеш менї переривати. Вспільне наше добро вимагає сего, щоби те, що ся стало, заховати в як найбільшій тайнї“.

„Ах!“ закликала братова болїсним голосом, „та твоя бесїда звіщає вже менї смерть мого дорогого мужа. Мимо того прирікаю тобі сьвято, що додержу тайни, о котру мене просиш. Лиш говори скорше“.

Алї Баба оповів їй про цїлу свою подорож до лїса, аж до повороту з тїлом Кассима.

„Так, моя люба братово,“ кінчив Алї Баба своє оповіданє, “отже причина твоєї гризоти є тим більша, чим меньше булась на ню приготована. Хоч нема жадного способу на се нещастє, єсли однак може тебе що потїшити в тім терпіню, я дуже радо получу свій малий маєток з твоїм