сторону. Вже не бажав нї золота нї скарбів, лиш щоби вийти з сеї печери.
Тимчасом коло полудня повернули розбійники до печери. Коли побачили перед скалою мули Кассима, обладувані куфрами, дуже занепокоїли ся і сейчас догадали ся, що тут десь мусить бути їх властитель. На вид їздцїв, мули пополошили ся, а що не були попривязувані, порозбігали ся по цїлім лїсї так, що зовсїм щезли з очий розбійників. Але розбійникам пе хотїло ся гонити за ними, они постановили відшукати чим скорше їх властителя. Одні порозбігали ся поміж скали, а другі з ватажком позсїдали з коний і з видобутими шаблями підійшли до дверий печери. Ватажко вимовив звичайні слова і двері вітворили ся.
Кассим почувши в печері тупіт коний, догадав ся, що се прибули розбійники. З великого страху стануло єму волосє дубом на голові. Прочував свою смерть. Однак хотїв пробувати щастя, і
