Сторінка:Оповіданє про Сорок Розбійників, котрих повбивала одна дівчина. 1915.pdf/15

Цю сторінку схвалено

ки і подробицї що до того місця, де находить ся скарб, і в який спосіб буду міг дістати ся до середини, єсли би мене зібрала охота. Єсли менї не покажеш, так сей час донесу о тім до суду. Єсли будеш менї противний, так не тілько, що всьо стратиш, що тепер маєш, але ще і покараний зістанеш, а я дістану за се нагороду, щом тебе завдав до суду.“

Алї Баба, радше з доброго серця, як зі страху перед грозьбами брата, оповів йому докладно всьо чого хотїв, навіть сказав і слова, котрі треба було сказати, коли ся входило і виходило з печери.

Кассим не питав вже Алї Бабу о нїщо білше, і чим скорше відійшов до дому, з з тим наміром, аби заволодїти цїлим скарбом. На другий день, ще перед сходом сонця, обладував десять, мулів великими куфрами і поспішив як найскорше до печери, щоби забрати звідтам всьо золото і перевезти мулами до своєї хати. А єслиби там ще троха золота лишило ся, то