Сторінка:Олесь Досвітній. Нотатки мандрівника. 1929.pdf/89

Цю сторінку схвалено

гада зміняється на німецьку, ви помічаєте, як відраву в потязі починаються инші порядки: чеська байдужість до вагонів і пасажирів змінюється німецькою уважністю… Ця уважність переходить у злість… Можливо, що злість та не безпричинна, бо-ж ваші вагони дріботять як розхитана таратайка, а сміття в них не заміталося ще з самої Праги… Тут є чого злоститися тим, хто не звик до такого „порядку“… а коли зважити те, що німецька бригада повинна здати французам „все в ісправності“, то уявляєте, як то німці мають себе почувати. Як тут у чорта доглянеш, коли під час руху, і чомусь то саме на німецькій території, десь повипадають з вагону шиби, обірвуться гальмові кодоли чи одірвуться якісь двері коло купе…

Хто, скажуть, винен?

— Німці… Це, мовляв, вони умисне таке роблять з чесько-французьким потягом…

Проте ми-ж знаємо „ретельність“ і чесність володарів Німецької держави… Тому не буде дивним, що на якійсь станції потяг затримується на пару годин, доки німецькі жандарми не стягнуть зо всіх пасажирів вагону певної суми, щоб полагодити двері чи вставити шибу і не дозволять потягові рушати далі, щоб через який перегін знову повторити те-ж саме…

Хто кого ошукує — чи чехо-французи німців, намагаючись за їх рахунок підремонтувати свої пасажирові потяги — чи німці тих, справляють попсоване за рахунок пасажирів, так щоби на французькій території двері знову відпали, та шиба вискочила… Ясно лише те, що інтернаціональним пасажирам від того мало прибутку