безперечно ця країна ще здавна належить до Франції…
Коли переїздити з Страсбурга до Парижу, можна завше мати приємність бути свідком веселих розмов по-між ельзас-лоранцями та парижанами (відомо всім, що по цих дорогах їздять здебільшого французи, опікуни Ельзас-Лорані та ельзас-лоранці, що тепер мусять здавати свої податки до Парижу…). Веселість ця полягає в тім, що ельзас-лоранці завше чомусь нападають на французів за їх силувану крадіжку Ельзас-Лорані, а крім того чомусь гудять французький демократизм, що не дає можливости їм самовизначитися, та знову приєднатися до Німеччини… Французькі опікуни в таких випадках починають „викладати історію“ цієї країни та докоряти ельзас-лоранцям невдячністю за своє визволення… Ельзас-лоранці на це дають инші історичні довідки та заявляють, що французами таки їх ніколи ніхто не зробить, та що вони таки знову, хоч крути хоч верти, а приєднаються до Німеччини…
В таких випадках — французи-опікуни необережно кидають в повітря, що „тут пахне німецькими марками“ — і ельзас-лоранці, розуміючи чим це пахне, замовкають. Тоді „торжествує“ французький демократизм…
Таким чином, ви їдете з Чехії до Франції, спостерігаючи різні пасажирські видовища. Переїжджаючи Німеччину, де потягова чеська бри-
