лотаринці не розуміють по-французькому… Та не лише не розуміють, а молоді салдати ні в зуб не втнуть навіть французької команди. Французькі філологи хитають головами й нарікають, мовляв, як-то німці спаскудили бідних французів? Проте дідусі, бабусі й татусі та мамусі ельзас-лотаринців припускають, що певне то є через їх німецьку породу. Взагалі тут якесь непорозуміння: зо всіх ознак виходить, що ельзас-лотаринці — французи; бо німці люблять пиво, а ці п'ють вино, німецькі жовніри мали сірий одяг, а ці тепер мають блакитний та ще й з куховарськими пиріжками на головах, а німці в кашкетах… Німці доять молоко з корів, а ці із кіз. Вся біда лише в мові та в сердитих і досить одвертих репліках цих „нерозумних“ ельзас-лотаринців про те, що їм не личить бути під Францією, бо які-ж вони французи, коли вони німці!.. Чудасія! Отже „плебісцит“, що його „переводила“ Антанта, виказав, що ельзас-лотаринці „безперечно“ французи… І чого ото вони хочуть? Невже знову мати свої німецькі школи, щоб продовжувати ненькину мову? Чудний нарід! Він мусів-би пишатися тим, що по-французьки вчиться, а де-які вже й заговорили. Правда, заговорили так, що парламент цілих два тижні бився вирішити щось, та так і не вирішив.
Страсбург складається з корнів німецької мови: штрассе — „вулиця“, бург — „містечко“. Це „столиця“ цієї країни. Тепер за етнографічною назвою у французькій географії оце „французьке“ місто зветься… теж Страсбург…
До християнської ери ця країна звалася „Перша Германія“ (Germania prima). Як бачите,
